Кіберпанк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кіберпанк (Cyberpunk) - напрям фантастики, що виник в 1980-х роках; концентрується на комп'ютерах чи інформаційних технологіях. В творах цього жанру події часто відбуваються у віртуальному просторі, часто розмиті кордони між реальним і віртуальним світом. Популяризатором терміну кіберпанк вважається Гарднер Дозуа - редактор "Журналу наукової фантастики Айзека Азімова", який видавав Айзек Азімов. В 1980 році Брюс Ветке написав коротке оповідання "Кіберпанк" і передав його "Журналу наукової фантастики Айзека Азімова". Одним з класиків цього жанру став Вільям Гібсон з романом "Нейромансер", який був опублікований в 1984 році.

Кіберпанк, як жанр фантастики, був фактично заснований на початку 1980-х років письменником-фантастом Вільямом Гібсоном. Після видання роману «Нейромансер» (1984) Вільям Гібсон визнається літературним лідером жанру. Кіберпанк з'явився значною мірою на противагу так званій "гуманістичній фантастиці". Більшість творів жанру кіберпанк орієнтовані на молодіжну, протестну аудиторію. Загальна особливість кращих творів жанру полягає в тому, що втілений у них художній світ є технологічною утопією (як у творах стімпанка) або антиутопією. У світі кіберпанку високий технологічний розвиток часто сусідить із соціальним розшаруванням, убогістю, безправ'ям, вуличною анархією в міських нетрях. Після низки комерційно успішних екранізацій образи і мотиви кіберпанку отримали розвиток у кінематографі, альтернативній музиці, графічних творах (особливо аніме) і в комп'ютерних іграх. Через інтерес масової аудиторії до альтернативної історії останнім часом свої позиції зміцнили автори стімпанку. Нині меншпоширеними стали такі відгалуження жанру як кібертреш і нанопанк. Під останнім маються на увазі твори літератури і живопису, присвячені соціальним аспектам застосування нанотехнологій. У нанопанку розглядаються можливості маніпуляції матерією на молекулярному та атомарному рівні, у тому числі створення речовин із властивостями самопрограмування («розумна матерія»). Показуються перспективи і небезпеки, пов'язані з застосуванням програмованих молекулярних пристроїв-нанороботів.